ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Славін Лазар Мойсейович

11.07.1906- 30.11.1971

Місце народження: м. Вітебськ, тепер Білорусь.
Науковий ступінь: кандидат історичних наук.
Наукове звання: професор, чл.-кор. АН УРСР.

Закінчив Ленінград. ун-т (1928). Працював в ІІМК ім. Марра АН СРСР (1929–38). Вч. радою Ленінград. ун-ту присвоєно звання кандидат історичних наук без захисту дис. за сукупністю наук. праць (1938). Працював в ІА АН УРСР (1938–53, 1971) на посадах: заст. дир. (1938–39, 1946–50), дир. (1939–41, 1944–45) зав. відділу скіфо-античної археології. У роки ВВв перебував в евакуації в Уфі (1941–43) та Москві (1943–44). Одночасно був вч. секретарем відділу сусп. наук АН УРСР (1939–44). У Київ. ун-ті з 1939, зав. каф. археології (1944–52), викладав курси «Основи археології», «Археологія залізного віку», «Антична археологія», «Методика археологічних досліджень». Розвиток науки та нагальні потреби підготовки музейних працівників змушують звернутися до розширення викладання дисциплін музейного профілю. За його ініціативою були внесені зміни у навч. план на 1952–53, а з 1953 каф. перейменовано у «археології та музеєзнавства». Нова каф. швидко постала як авторитетний наук.-пед. центр, відомий по всій Україні і за її межами, активно співробітничала з колегами з навч. та наук. закладів Москви і Ленінграда. На каф. направлялись студ.-практиканти, викл. та співр. музеїв для підвищення кваліфікації і стажування не лише з України і Росії, а й з Польщі, Чехословаччини, Німеччини. Талановитий педагог і високоосвічений науковець підготував плеяду відомих вчених, в т.ч. 12 кандидат історичних наук. Видатний історик, археолог, фахівець у галузі античної культури, засновник каф. археології та музеєзнавства. Проводив широкомасштабні дослідження стародавньої Ольвії – нач. ольвійської археол. експедиції (1936–70), що довгий час була базою для студ. польової археол. практики. Дир. заповідника «Ольвія» (1950–53). Активний дослідник античного міста (1926–71), чимало зробив для вивчення та збереження архіт.-будівельних пам’яток та пропаганди ольвійських старожитностей. Член вч. ради іст. ф-ту, відповід. ред. «Вісника Київського університету» (1947–70); чл. редколегії «Археологічних пам’яток УРСР» (1949–62) та ін. видань. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1944) та медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1945), лауреат Держ. премії УРСР (1977, посмертно). Похований на Байковому кладовищі (м. Київ). Автор понад 150 наук. праць з історії і культури Ольвії, античних пам’яток Північного Причорномор’я, стародавньої історії та археології України, навч.-метод. посібників. Входив до складу авт. колективу фунд. праць «Археология Украинской ССР» в 3 т., «Історія українського мистецтва» в 6 т. Осн. праці: Древний город Ольвия. К., 1951; Нариси музейної справи. Навч. посіб. К., 1959; Археологічне вивчення рідного краю. К., 1960; Здесь был город Ольвия. К., 1967; Підготовка археологів в університетах України // Археологія. 1971. Вип. 2. Л-ра: Учені вузів Української РСР. К., 1968; Національна Академія наук України. Персональний склад, 1918-1993. К., 1993; 60 років Інституту археології НАН України. К., 1994; Мир Ольвии (Памятник исследователю и исследование памятника). Материалы юбилейных чтений К., 1996; Русяева А.С. Л.М. Славін – визначний дослідник античної культури // Археологія. 1997. №4; Крапівіна В.В. Л.М.Славін і дослідження античного міста Ольвія // Там само; Буйських С.Б. Л.М.Славін і дослідження хори Ольвійської держави // Там само; Самойленко Л.Г.Педагогічна діяльність проф.а Л.М. Славіна // Археологія. 2007. № 1. Арх.: НА ІА НАН України, особ. ф. № 13; Архів КНУТШ. 1970-71. спр. № 113-пвс.

Автор: Л.Г.Самойленко

Карта місця народження: 
завантаження карти...

  • Останні зміни:
Повернутися до підрозділу >



Інститути, факультети

Коледжі, ліцеї

Загальноуніверси- тетські інституції

Адміністративні та фінансові підрозділи

Громадські об’єднання

Тематичні розділи