ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Бейко Іван Васильович

11.04.1937

Місце народження: c. Брідок, Заставнів. р-н, Чернів. обл..
Науковий ступінь: доктор технічних наук.
Наукове звання: професор.

У 1954 р. закінчив Заставнівську CШ, у 1959 р. – фізико-математи¬чний факультет Чернівецького державного універси¬тету. З 1959 по 1961 р. – учитель математики і фізики Стрілецько-Кутської СШ. З 1961 р. – молодший науковий співробітник і аспірант Інституту кібернетики Академії Наук України (м. Київ). З 1963 р. на запрошення наукового керівника, видатного українського вченого Шаманського В.Є., переведений до аспірантури Інституту математики АН УРСР, яку достроково закінчив у 1964 р. захистом кандидатської дисертації ”Ітераційні методи чисельного розв’язування задач оптимального переслідування”. Результати дисертаційної роботи були включені до програми Всесвітнього Конгресу математиків (1965р.). З 1964 р. – молодший, з 1968 по 1977 р. – старший науковий співробітник Інституту математики АН УРСР. З 1965 р. читав лекції (за сумісництвом) на факультеті кібернетики КДУ ім. Т.Г. Шевченка. З 1977 р. – доцент кафедри моделювання складних систем КДУ. У 1993 р. захистив докторську дисертацію на тему „Побудова математичних моделей для дослідження причинно-наслідкових залежностей в умовах неповних даних”. З 1997 р. – професор кафедри системного аналізу та теорії прийняття рішень факультету кібернетики. Читав лекції з нормативних дисциплін „Дослідження операцій”, „Методи математичного моделювання” та спецкурсів „Числові методи оптимального керування”, „Методи оптимізації”, „Диференційні ігри”, „Теорія оптимальних моделей”, „Числові алгоритми побудови екстремальних керувань в диференційних іграх”. Створив наукову школу з оптимального моделювання, прогнозування і керування, у якій підготував 21 кандидата наук та двох докторів наук. Розробив теорію розв’язуючих та асимптотично-розв’язуючих операто¬рів, яка узагальнила теорію оптимального керування на випадок негладких і збурених динамічних систем; швидкозбіжні методи асимптотично-розв’я¬зуючих операторів для розв’язування задач моделювання і оптимального керування; теорію оптимальних і асимптотично-оптимальних моделей керо¬ваних систем в умовах неповних даних; методи і алгоритми відшукання оптимально-узгоджених ком-промісних рішень для розв'язування конфліктів у ієрархічно-керованих системах. Вперше розв’язав проблему повної керо¬ваності неавтономних систем і побудував числові алгоритми екстремального керування в диференційних іграх та ієрархічно-керованих системах. З 2002 р. – академік Академії наук ВШ України, з 2004 р. – член Президії і член Бюро Президії АН ВШ України. 2003 2008 рр. – директор Українсько-Угорського інституту кібернетики та інформаційних технологій імені Арпада Гьонца Президентського університету МАУП, засновник і завідувач кафедри прикладної математики та програмування (м. Київ). З 2008 р. — професор кафедри математичної фізики Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут». З 2010 р. — Головний учений секретар АН ВШ України. Дійсний член Міжнародної асоціації радіоекологів. Лауреат премії Міністерства вищої i середньої спеціальної освіти УРСР за друге місце в конкурсі наукових робіт (1986); Нагорода Ярослава Мудрого Академії наук ВШ України (2006). Має три Авторських Свідоцтва на винаходи, та патенти на винаходи. Автор понад 270 наукових праць, зокрема 3 монографій та 4 навчальних посібників.

Автор:

Карта місця народження: 
завантаження карти...

  • Останні зміни:
Повернутися до підрозділу >



Інститути, факультети

Коледжі, ліцеї

Загальноуніверси- тетські інституції

Адміністративні та фінансові підрозділи

Громадські об’єднання

Тематичні розділи