ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Фармакології кафедра Фармакології кафедра

Організована 1842 під назвою "Врачебное веществословие с рецептурой". До 1844 каф. була об'єднана з каф. загал. терапії. Першим зав. каф. був проф. М.І. Козлов. На каф. вивчалися проблеми загальної фармакології. З 1849 по 1859 каф. очолював проф. В.В. Беккер. За його участі були розроблені програми із загал. терапії та фармакології, рецептури; досліджувалися деякі питання спеціал. фармакології, наприклад, властивості солей металів, металоїдів та кислот. З 1859 каф. очолював проф. О.П. Вальтер. У 1861-1865 каф. керував фахівець з мед. хімії та фізики О. Шеффер. Завдяки його ініціативі, інтенсифікувалася як наук., так і метод. робота. Наукові дослідження каф. були присвячені впливу неорганічних сполук на кров та м'язову діяльність. У 1861 О. Шеффер захистив докторську дисертацію "О действии серной кислоти на белковые вещества"; склав "Программу по кафедре общей терапии й фармакологии" (1861/1862 навч. рік). На підставі Університетського статуту 1863 створено каф. загал. терапії, фармакології, рецептури і вчення про мінеральні води, а також введено посаду доц. з фармакогнозії та фармації. О. Шеффера призначили на каф. мед. хімії, а викладання фармакології доручено Е. Гейбелю, який займав посаду доц. по каф. фармакології та аг. терапії. Завдяки йому були розширені лабораторні приміщення каф. Проведення наук. досліджень на каф., які стали черговим етапом розвитку фармакологічної науки і допомогли одержати нові наукові факти з фізіології та фармакології серцево-судинної системи, пов'язані з ім'ям проф. В.І. Дибковського. Йому належать фундаментальні дослідження з токсикології фосфору, всмоктуванню металів з плевральної порожнини. Він був досвідченим лектором і кваліфікованим методистом. У його праці «Фармакология. Лекции» (за редаг. проф. В.О. Беца, Н.А. Хржонщевського та П.І. Перемежка) викладені класифікації лікарських засобів, обгрунтовані закономірності взаємодії ліків і організму, а також характеристики впливу різних препаратів на різні системи організму; висвітлені питання заг. фармакології, особливо залежності дії медикаментів від. їх фізико-хімічних особливостей, а також стану організму. В.І. Дибковський створив основу для розвитку київської наукової школи фармакологів. Його наукові традиції продовжували проф. П.П. Сущинський та К.-Г.-Е.Г. Гейбель. Останній підготував і видав курс лекцій з фармакології ("Заметки по фармакологии", 1881), а також редагував рос. переклад "Руководство по фармакологии" Р. Бухгейма. У 1898 зав. каф. був обраний Ю.П. Лауденбах, при якому лабораторія каф. розширила наукові дослідження. У цей період виконані роботи з фармакології серцево-судинної системи; вивчався вплив токсинів на кров і матку; продовжена розробка питань загальної фармакології. З 1909 до 22 каф. очолив А.А. Тржецеський, який досліджував вплив ліків рослинного походження, неорганічних речовин, а також удосконалював методику викладання фармакології. В 1920-24 лекції студентам рос. відділення читав проф. Е. Гурін, а українського - М.П. Вашетко. У ці роки викладались не тільки фармакологія з бальнеологією, а й фармакотерапія, токсикологія, фармація з фармакогнозією та рецептурою, тобто значна кількість лікарських дисциплін. Л-ра: Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Университета Св. Владимира (1834-1884) / Под. ред. В.С. Иконникова. К., 1884; Історія Київ. університету. К., 1959; 160 років НМУ ім.. О.О. Богомольця. К. 2001. <i>Р.О.Марценюк, І.В. Пасько</i>

Беккер Василь Васильович

  • Останні зміни:
04.03.1811- 28.03.1874

Місце народження: м. Ревель (суч. Таллінн).
Науковий ступінь: доктор медицини.
Наукове звання: ординарний професор.
1833 закінчив мед. ф-т Дерпт. ун-ту зі ступенем лікаря, 1836 захистив док. дис. "De iritidis diagnosi recte instituenda". 1843 призначений екстраордин. проф. в Ун-т св. Володимира на каф. заг. терапії, "врачебного веществословия" і рецептури (він же її засн. і перший кер.), через два роки ордин. проф. фармакології і заг. терапії і крім цього один рік (1845) читав теорет. хірургію і офтальмометрію.

Читати далі >



Гейбель Карл Георгій Емілій Георгійович (Бернгардович)

  • Останні зміни:
25.09.1839- 03.04.1898

Місце народження: м. Валк Ліфляндської губ., тепер Естонія .
Науковий ступінь: доктор медицини.
Наукове звання: ординарний професор.
1861 закінчив мед. ф-т Дерпт. ун-ту з золотою медаллю. 1865 захистив докт. дис. «О всасывании йодистого калия различными органами». Призначений приват-доц. по каф. заг. терапії і фармакології при Ун-ті св. Володимира. 1870-71 стажувався за кордоном: працював в лабораторіях Берліна, Галле, Мюнхена, 1872 - Вюрцбурзі і Ерлангені; в 1877 – в Берліні і Страсбурзі. З 1876 – екстраордин., з 1882 – ордин. проф. по каф. фармакології; з 1890 – заслуж. проф. Ун-ту св. Володимира.

Читати далі >



Дибковський Володимир Іванович

  • Останні зміни:
27.05.1836- 12.06.1870

Місце народження: м. Київ.
Науковий ступінь: доктор медицини.
Наукове звання: професор.
1858 закінчив мед. ф-т Ун-ту св. Володимира. Деякий час служив батальйонним лікарем Полтав. піхотного полку. 1859-61 – лікар С.-Петерб. військ.-сухопутного госпіталю. 1861 у С.-Петерб. МХА захистив докт. дис. «Физиологические исследования ядов, специфически влияющих на сердце». 1864 відряджений для роботи у лаб. К. Людвіга.

Читати далі >



Лауденбах Юлій Петрович

  • Останні зміни:
10.01.1863- 19.08.1910

Місце народження: м. Москва.
Науковий ступінь: доктор медицини.
Наукове звання: професор.
1889 закінчив мед. ф-т Ун-ту св. Володимира. З 1891 – пом. прозектора по каф. фізіології. 1894 захистив докт. дис. «Кроветворная деятельность селезенки». З 1895 призначений приват-доц. з курсу фізіології тварин. З 1896 – прозектор при каф. фізіології. 1894 і 1899 стажувався за кордоном. 1898-1908 – ордин. проф., зав. каф. фармакології мед. ф-ту Ун-ту св. Володимира; одночасно зі своїм предметом читав на природн. відділенні фіз.-мат. ф-ту курс фізіології тварин. 1908-10 – зав. каф. фізіології Ун-ту св. Володимира.

Читати далі >



Лоначевський-Петруняка Тимофій Іванович

  • Останні зміни:
22.01.1837- 30.03.1920

Місце народження: м. Москва.
Науковий ступінь: доктор медицини.
Наукове звання: заслужений ординарний професор .
Зав каф. фармації і фармакогнозії (1889–1920). Закінчив мед. ф-т Ун-ту св. Володимира (1857). З 1884 – доц. судової хімії, фармації і фармакогнозії. Вивчав корисні властивості лікарських рослин. Досліджував молекулярні з’єднання, розробляв методи очищення води Дніпра.

Читати далі >



Тржецеський Антон Антонович

  • Останні зміни:
04.12.1870- 03.06.1923

Місце народження: м. Москва.
Науковий ступінь: доктор медицини.
Наукове звання: ординарний професор.
Учень А.А. Садовеня. 1899 захистив дис. на здобуття вч. ст. д-ра медицини за темою: «О влиянии соляной кислоты желудочного сока на процессы гниения в кишках». Розробив проект програми практ. занять з фармакології, токсикології й рецептури, а також короткий посіб. неорганічних лікарських речовин і мінеральних вод. Роботи мали переважно клінічний хар-р і стосувалися захворювань шлунку і кишечнику. Осн. праці: Общие причины желудочно-кишечных заболеваний.

Читати далі >




Інститути, факультети

Коледжі, ліцеї

Загальноуніверси- тетські інституції

Адміністративні та фінансові підрозділи

Громадські об’єднання

Тематичні розділи