ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Лобода Андрій Митрофанович

  • Останні зміни:
14.06.1871- 01.01.1931

Місце народження: м. Швенчоніс, Литва .
Наукове звання: професор, академік УАН.
Закінчив ун-т св. Володимира 1894. Учень П.В.Владимирова. Проф. стипендіат (1895–97). У Київ. ун-ті: приват-доц. (1896), проф. (1904) нової рос. л-ри. Читав курс рос. фольклору, історії школи та освіти в Росії ХІ–ХІХ ст., фольклору в рос. худ. л-рі XVIII–XIX ст., рос. романтизму. Вів семінар з нової рос. л-ри, який відвідувало бл. 60 студ. щороку, та семінар нар. словесності (фольклору). Один з ініціаторів повторного відкриття (1906) і проф. Київ. ВЖК, з 1915 гол. ред. УИ. 1921–30 голова Етногр. Комісії ВУАН (1925–30), 1923 очолив секцію літ-ри Київ. наук.-досл. каф. мовознавства. Протягом 1925–30 гол. ред. «Етнографічного вісника» ВУАН. Л. стояв біля витоків УНТ у Києві. Видатний етнограф, фольклорист, літературознавець і педагог, організатор укр. науки. Дослідник шевченкіани, гоголіани, творчості Ф.М.Достоєвського, С.М.Городецького. Акад. ВУАН (1922).

Читати далі >



Лобода Микола Іванович

  • Останні зміни:
28.04.1894- 01.11.1941

Місце народження: м. Київ .
Історик літератури, соціаліст. рухів Росії та України. 1921–24 ректор КІНО. Актив. учасник внутрішньо парт. боротьби в наук.-освітніх закладах.

Читати далі >



Макаренко Микола Омелянович

  • Останні зміни:
04.02.1877- 04.01.1938

Місце народження: с. Москалівка, Роменського району Сумської області.
Викл. Історії мистецтв Київ. ІНО. Закінчив 4-класне Самсонівське училище в С.-Петерб., 1902 С.-Петерб. Археол. ін-т, де 1902–04 працював; викладав історію мистецтва на Вищих жін. Архіт. курсах. 1902–19 працював в С.-Петерб. археол. комісії, проводив розкопки на території від Новгород. до Херсон. губ. 1906 відкрив Роменські городища – археол. свідоцтво життєдіяльності сіверян. 1906–14 викладав у Цн. училищі техн. малювання, дир. якого був М.К.Реріх. Працював в Москов. археол. ін-ті, 1914 відряджений «Товариством заохочення художеств» у Лейпціг (Німеччина) для вивчення музейної справи, 1917 року Петербурзькою АН – до Туреччини, в міста, зайняті рос. військами для вивчення іст. пам’яток у Трапезунді (сучас. М.Трабзон, Туреччина). Як чл. укр. земляцтва брав активну участь в діяльності Укр. тов-ва ім. Т. Шевченка в С.-Петерб. 1902–19 працював у Ермітажі спочатку причисленим, потім канд., асист., помічником хранителя відділу. Тут М. упорядковував величезну археол. колекцію музею. 1916 видав путівник по одному з найбільших художніх зібрань світу. Чл. Ради імп. Рос. археол. комісії (згодом – ДАІМК), брав активну участь у засіданнях його Відділу слов’янської та рос. археології, заст. голови Комісії по вивченню орнаменту народів Росії при РГТ; почес. чл. Псков. археол. т-ва, УНТ (у Києві), Полтав., Чернігів., Володимир., Твер., Оренбурз. арх. комісій. Після жовтневого перевороту відмовився від посади комісару Ермітажу, переїхав до України. Дир. Музею мистецтв ім. Ханенків (1919). У травні 1920 обраний до складу Комітету охорони пам’яток старовини і мистецтва, став членом ВУАКу. У Київ. ун-ті 1921–35 читав курси «Історія культури», «Українська археологія», «Загальна історія мистецтв», «Українське мистецтво». Керував Ольвійською експедицією, проводив розкопки в р-ні Халеп’я, Трипілля.

Читати далі >



Максимович Георгій Андрійович

  • Останні зміни:
02.05.1877

Місце народження: м. Мена Сосниц. пов. Чернігів. губ., тепер м. Мена Чернігів. обл. .
Науковий ступінь: доктор російської історії.
Закінчив 1905 іст.-філол. ф-т ун-ту св. Володимира, проф. стипендіат (1906–07). 1908 склав магіст. іспит, приват-доц. (1909), читав курс лекцій з рос. історії. 1909 обраний Конференцією Ін-ту кн. Безбородька наставником і викл. історії та географії Нежин. Гімназії при Ніжин. Іст.-філол. ін-ті, доц. (1917). Викладав на Київ. та Ніжинських ВЖК, читав курси з рос. та укр. історії, археології, іст. та екон. географії Росії.

Читати далі >



Максимович Михайло Олександрович

  • Останні зміни:
03.09.1804- 10.11.1873

Місце народження: хутір Тимківщина Золотоноського Повіту Полтавської губернії, тепер с. Богуславець Золотоноського району Черкаської області.
Науковий ступінь: доктор ботаніки.
Наукове звання: ординарний професор, чл.-кор. Петербурзької АН по відділенню рос. мови та словесності.
Закінчив 1819 Новгород-Сіверську гімназію та 1823 Москов. Ун-т. 1825–29 викладав у Землеробській школі. Магіст. дис. «О системах растительного царства» (1827). Радою Ун-ту св. Володимира затверджений у ступені д-ра слов’яно-рос. філології без надання дис. (17.05.1871). Викл. природної історії в шляхетному пансіоні Москов. Ун-ту (1826), дир. Бот. саду. У Моск. ун-ті: ад’юнкт (1829), ордин. проф. по каф. ботаніки (1833), д-р (1833), зав. каф. ботаніки (1833). У Київ. ун-ті: 04.05.1834 призначений ордин. проф. рос. словесності, деканом І відділення філос. ф-ту. Затвердження відбулося за поданням попечителя Київ. учб. Округи Ґеорга фон Брадке, який 06.06.1834 писав М. в Москву, прохаючи взяти на себе обов’язки з управління ун-том (до обрання ректора). В ун-ті св. Володимира викладав історію рос. словесності на філос. та юрид. ф-тах.

Читати далі >



Маслов Василь Іванович

  • Останні зміни:
21.12.1884- 22.03.1959

Місце народження: м. Ічня Чернігівської губернії, тепер Чернігівська область.
Науковий ступінь: кандидат філологічних наук.
Наукове звання: доцент.
Закінчив 1909 іст.-філол. ф-т ун-ту св. Володимира. Перші наук. праці написав в студ. роки: «Литературная деятельность К.Ф.Рылеева» (1907), «Архив К.Ф.Рылеева, принесённый в дар библиотеке Академии наук В.Е.Якушкиным» (1909). 1910–14 залишений при ун-ті для підготовки до проф. звання при каф. рос. мови та словесності. Приват-доц. Київ. ВЖК (1917), викладав рос. мову і л-ру в 1-й і 4-й Київ. гімназіях. 1920–30 працював на Вищих пед. курсах м. Прилук, дир. Прилуцького окружного краєзнавчого музею, проводив археол. розкопки, досліджував архіт. пам’ятки Прилуччини, організував випуск наук. щорічника «Бюлетень Прилуцького окружного музею». У 1930–35 асист., наук. співроб. фольклорно-етногр. комісії АН УСРР, 1935–37 наук. співроб. ІІМК, 1937–47 в.о. проф. по каф. рос. л-ри в Київ. пед. ін-ті. 1946–48 наук. співроб. ін-ту укр. л-ри АН УРСР. У Київ. ун-ті: 1915–21 приват-доц. по каф. рос. мови та словесності; старш. викл. (1937–41), в.о. проф. (1944–49), доц. (1946) по каф. рос. л-ри. Керував студ. «Гуртком рос. л-ри ХІХ ст.» (1946–55), читав заг. курс історії рос. л-ри І пол. ХІХ ст. на рос. відділенні філол. ф-ту та курс рос. л-ри XVIII ст. на відділенні психології і логіки.

Читати далі >



Маслов Сергій Іванович

  • Останні зміни:
28.11.1880- 11.01.1957

Місце народження: м. Ічня Чернігівської губернії, тепер Чернігівська область.
Науковий ступінь: доктор філологічних наук.
Наукове звання: професор, чл.-кор. АН УРСР.
Закінчив 1907 іст.-філол. ф-т ун-ту св. Володимира, залишений для підготовки до проф. звання при каф. історії рос. мови та л-ри (1911–14). Учень В.М.Перетца, брав активну участь в роботі наук. семінару В.М.Перетца. В ун-ті 1907–50: приват-доц. (1914); 1922 затверджений дійсн. чл. новоствореної Наук.-досл. каф. мовознавства Київ. ІНО, з 1927 на посаді проф. ІІ категорії на каф. історії рос. л-ри Київ. ІНО, 1933 проф. рос. л-ри та слов’янської палеографії, проф. літературознавства (17.12.1935). У різний час викладав курси лекцій: «История литературы в Юго-Западной Руси в XVI–XVIII ст.», «Южно-русская проповедь XVI–XVII ст.», «Лекции по истории русского языка», «Литература Северо-Восточной Руси. ХV–XVII ст.», «Славяно-русская палеография», «Очерки русской диалектологии», «Старославянский язык», «История книги», «Рукописна книга в Західній Європі та Візантії за доби феодалізму», «Друкована книга в Західній Європі за доби первісного нагромадження капіталу та промислового перевороту» та ін.

Читати далі >



Міщенко Федір Іванович

  • Останні зміни:
30.07.1874

Місце народження: с. Сеньківка, тепер Переяслав-Хмельн. р-н Київ. обл. .
Наукове звання: академік УАН.
Навчався в Переяслав. дух. школі та Полтав. дух. семінарії. Продовжив навчання в Москов., а потім КДА. У Київ. ун-ті 1919 читав курс історії церкви. Магіст. дис. «Церковное устройство христианских общин І–ІІІ столетий» (1906). Історик християнства.

Читати далі >



Модестов Василь Іванович

  • Останні зміни:
05.02.1839- 26.02.1907

Місце народження: с. Кімци Валдайського повіту Новгородської губернії.
Науковий ступінь: доктор римської словесності.
Наукове звання: ординарний професор.
Закінчив 1860 С.-Петерб. ун-т зі званням ст. учителя гімназії. Викладав лат. мову та заг. історію в Олонецькій гімназії. 1862–64 відряджений за кордон (Франція, Німеччина, Італія). Доц. по каф рим. словесності Новорос. ун-ту (1865–67). У Казан. ун-ті 1867–69 доц., ордин. проф. по каф. рим. словесності. В ун-ті св. Володимира: 1869–77 ордин. проф. по каф. рим. словесності. Розглядав зі студ. твори антич. авторів, викладав історію антич. л-ри та рим. старожитності (археологію). Намагався донести до студ. засоби філол. критики та привити навички чіткого структурованого перекладу. Проф. КДА (1871–76), ордин. проф. С.-Петерб. дух. академії (1877–80), С.-Петерб. ун-ту (1886–89), Новорос. ун-ту (1889–93). Магіст. дис. «Тацит и его сочинения» (1865), докт. дис. «Римская письменность в период царей» (1868). Перекладав праці Тацита, «Вступ до рим. історії». Авторству М. належить перший російськомовний систематичний курс історії рим. л-ри. Чл. іст. тов-ва Нестора-літописця, Київ. відділення Філол. тов-ва (голова 1875, 1876). Голова ред. комітету видання праць ІІІ Археол. з’їзду в Києві. Учасник з’їзду доісторичної антропології та археології в Монако (1906).

Читати далі >



Морозов Василь Андрійович

  • Останні зміни:
28.09.1922

Місце народження: с. Тополівка Холменського району Чернігівської області.
Науковий ступінь: кандидат історичних наук.
Наукове звання: професор.
Закінчив 1938 Городнян. пед. технікум, 1946 Азербайджан. держ. ун-т, 1956 ІПК Київ. ун-ту. Працював учителем, завучем, дир. сш. (1939–41), 1946–48 на комсомол. роботі. У Київ. ун-ті: 1948–51 асист., 1951–68 старш. викл. каф. основ марксизму-ленінізму, з 1968 доц. каф. наук. комунізму. Учасник ВВв, нагороджений орденами Вітчизняної війн І та ІІ ст., медалями «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною у 1941-45 рр.». 1973 перейшов на роботу до Київ. держ. ін-ту фіз. культури – зав. каф. марксизму-ленінізму. Автор бл. 20 наук. праць, а також темат. статей до УРЕ.

Читати далі >



Назаревський Олександр Адріанович

  • Останні зміни:
12.12.1887- 30.09.1977

Місце народження: м. Златопіль, тепер м. Новомиргород, Кіровогр. обл.
Науковий ступінь: кандидат філологічних наук.
Наукове звання: професор.
Закінчив 1910 ун-т св. Володимира. Учасник студ. семінарію рос. філології проф. В.М.Перетца та з історії нової рос. л-ри проф. А.М.Лободи. В студ. роки опублікував наук. роботи «Хождение Богородицы по мукам» в новых украинских списках ХVII–XVIII вв.» (1908) та «Язык Евангелия 1581 года в переводе В.Негалевского» (1909), за які отримав золоті медалі від ун-ту св. Володимира. Проф. стипендіат по каф. рос. мови та словесності (1911–14). У Київ. ун-ті 1914–70: приват-доц. (1914), в.о. доц. (1919) по каф. рос. мови та словесності, позаштатний проф. Київ. ІНО (1920–30), 1925–31 зав. наук. б-кою Київ. ІНО, доц. (1940), зав каф. рос. л-ри (1943–44), старш. наук. співроб. (1949), проф. (1962).

Читати далі >



Нейкірх Іван (Йоганн Генріх) Якович

  • Останні зміни:
01.01.1803- 03.10.1870

Місце народження: м. Тальсен Курляндської губ., тепер Естонія.
Науковий ступінь: доктор філософії.
Наукове звання: заслужений ординарний професор по кафедрі грецької словесності.
Ректор у 1843, 1847, 1853, 1857, 1859–60, 1860, 1861, 1862. Обирався проректором 1842–50, 1862–63 та деканом іст.-філол. ф-ту 1839, 1842–45, 1850–62.

Читати далі >



Новицький Іван Петрович

  • Останні зміни:
01.01.1844- 31.07.1890

Місце народження: Київ. губ. .
Співробітник центрального архіву ун-ту. Закінчив іст.-філол. ф-т ун-ту св. Володимира. Працював в Центральному архіві ун-ту, Археографічній комісії, Київ. статист. комітеті, а також Пд-Зх відділі імп. РГТ.

Читати далі >



Новицький Орест Маркович

  • Останні зміни:
25.01.1806- 04.06.1884

Місце народження: с. Пилипи Волин. губ. .
Науковий ступінь: доктор філософії.
Наукове звання: ординарний професор.
Філософ. Закінчив Острозьку дух. семінарію (1827) і вступив до Київ. дух. академії. В ун-ті св. Володимира: з 1834 бакалавр філософських , з 1835 екстраорд. проф., 1837–50 орд. професор. філософії.

Читати далі >



Новодворський Вітольд Владиславович

  • Останні зміни:
14.06.1861- 01.01.1923

Місце народження: Мінська губ. .
Наукове звання: приват-доцент.
Закінчив С.-Петерб. ун-т. магіст дис. «Борьба за Ливонию между Москвой и Речью Посполитой, 1570–1582» (1904). У 1900–05 читав курс заг. історії у С-Перерб. ун-ті. З вересня 1906 екстраорд. проф. Ніжин. іст.-філол. ін.-ту, приват-доц. Київ. комерц. ін.-ту. В ун-ті св. Володимира приват-доц., доц., вів практичні заняття з історії Німеччини ХІХ ст.

Читати далі >



Огієнко Іван Іванович (Іларіон, митрополит)

  • Останні зміни:
15.01.1882- 29.03.1972

Місце народження: м. Брусилів, тепер Житомирської області.
Наукове звання: приват-доцент.
Закінчив 1909 ун-т св. Володимира. Залишений для підготовки до проф. звання по каф. рос. мови та словесності (1911–14). Учень В.М.Перетца, брав активну участь в роботі філол. семінару В.М.Перетца. У Київ. ун-ті з 1915: приват-доц. по каф. рос. мови та словесності. Восени 1916 читав курс «Історія східнослов’янського наголосу». Проф. (1918). Проф. Київ. комерційного ін-ту. Належав до укр. партії соціалістів-федералістів. Відіграв значну роль в українізації вищих навч. закладів і шкільництва. Громад.-політ. діяч, митрополит Укр. греко-православної церкви, історик церкви, педагог. Дійсн. чл. НТШ (1922). Викладав у комерційній школі та гімназії. За уряду П.Скоропадського був головою Комісії по створенню нових вищих шкіл. За його участі організовані укр. держ. ун-ти в Києві та Кам’янці-Подільському. З 1918 О. засновник і перший ректор Кам’янець-Подільского ун-ту. 1919–21 обіймав посади міністра освіти та міністра віросповідань у І-му та ІІ-му урядах Директорії УНР. 1920 емігрував до Польщі, де заснував видавництво Укр. автокефальної церкви, брав участь у заснуванні Укр. нар. ун-ту в Тарнові та займався наук. роботою. 1926–32 проф. відділу православного богослов’я Варшавського ун-ту. Архієпископ Холмський і Підляський, згодом з титулом митрополита (1943). 1940 прийняв чернечий постриг у Яблочинському монастирі (Польща). Пізніше висвячений на диякона та ієромонаха, возведений в сан архімандрита, єпископа, архієпископа Холмсько-Підляського, з 1944 митрополит. 1945–47 перебував у Швейцарії. 1947 на запрошення віруючих Канади переїхав до Вінніпегу, де 1951 став митрополитом УГПЦ усієї Канади. О. розбудував богословський ф-т Манітобського ун-ту, де протягом багатьох років був деканом, організував і очолив Наук.-богословське тов-во.

Читати далі >



Оглоблин Олександр Петрович

  • Останні зміни:
06.12.1899- 16.02.1992

Місце народження: м. Київ.
Науковий ступінь: доктор наук.
Наукове звання: професор.
1917 поступив на іст.-філол. ф-т ун-ту св. Володимира. З 1919 викл. історії та українознавства в київ. гімназіях. У Київ. ун-ті: 1921-41 (з перервою 1933–38): 1922 очолив каф. нової історії України. За ініціативи О. 1923–26 при Вищому ІНО діяв іст. семінар вищого типу, який готував спеціалістів для вищої школи і наук.-досл. роботи. Докт. дис. «Предкапиталистическая фабрика на Украине» (1926). О. першим з вітчизн. істориків удостоєний наук. ступеня д-ра історії укр. культури. 1926–34 дійсн. чл. Харків. наук.-досл. каф. історії укр. культури ім. акад. Д. І. Багалія. 1930–31 заарештований органами ДПУ. 1932–34 дир. Київ. Цн. Архіву давніх актів. 1935–37 співроб. ІІМК АН УСРР, 1937–41 старш. наук. співроб., зав. сектором історії капіталізму Ін-ту історії України АН УРСР. Під час тимчасової окупації Києва очолював Київ. міську управу (у вересні – жовтні 1941), 1942 дир. Музею-архіву переходової доби м. Києва. Влітку 1942 очолював Комісію по укр. емблематиці, яка обґрунтувала доцільність введення в Україні геральдичних атрибутів державності. 1943 переїхав до Львова, влітку 1944 до Праги, де викладав в УВУ, З 1945 проф. УВУ у Мюнхені (Німеччина), 1951 переїхав до США, де заснував і очолив Укр. генеалогічне тов-во (1963), Укр. іст. тов-во (1965). У 1970–89 Президент УВАН у США.

Читати далі >



Павлуцький Григорій Григорович

  • Останні зміни:
19.01.1861- 15.03.1924

Місце народження: м. Київ.
Науковий ступінь: доктор теорії та історії мистецтв.
Наукове звання: ординарний професор.
Закінчив ун-т св. Володимира. У 1886–88, 1893–97 досліджував античні колекції у музеях і біб-ках Берліна і Парижа, де на той час знаходилися найбільші колекції античних творів, слухав лекції у Сорбонні. В ун-ті св. Володимира: приват-доц. теорії і історії мистецтва (1888), проф. по каф. історії мистецтв (згодом – мистецтвознавства) (1897–1924), проректор Київ. ІНО, дир. університет. б-ки. Читав курс історії рос. мистецтва та архітектури (1910), мистецтва нового часу (рококо) (1914). На практичних заняттях зі студ. вивчав архітектуру раннього ренесансу в Італії, Московії XVII ст., дерев’яну сакральну архітектуру Новгородщини (церкви та дзвіниці), іконографію Богоматері, а також геометричну орнаментику укр. вишивки. Серед учнів Ф.Л.Ернст, С.О.Гіляров та ін. Докт. дис. «О жанрових сюжетах в греческом искусстве до начала эллинизма» (1897).

Читати далі >



Пархоменко Володимир Олександрович

  • Останні зміни:
22.09.1880- 01.01.1942

Місце народження: с. Сміла Ромен. пов. Полтав. губ., тепер Полтав. обл. .
Наукове звання: приват-доцент кафедри російської історії, професор.
Освіту здобув у Полтавській семінарії та С.-Петерб. дух. академії (1905), кандидат богослов’я (1905); закінчив Археол. ін-т (1905). З 1905 викладав у Полтав. Семінарії, 1913–17 викл. Тіфліського учит. ін.-ту і дир. Сухумської учит. семінарії, з 1917 дир. Канів. гімназії. У Київ. ун-ті з 1917 приват-доц. каф. рос. історії. З 1919 в Кубанському політехнічному ін-ті та Кубанському ун-ті. З 1921–24 викл. Київ. ІНО, Київ. археол. ін.-ту.

Читати далі >



Піскорський Володимир Костянтинович

  • Останні зміни:
29.07.1867- 16.08.1910

Місце народження: м. Одеса.
Науковий ступінь: доктор загальної історії.
Наукове звання: професор.
Закінчив 1893 іст.-філол. ф-т ун-ту св. Володимира. Учень І.В.Лучицького. В ун-ті св. Володимира: приват-доц. (1893), читав лекції з нової історії. У 1896–98 перебував на стажуванні за кордоном. Упродовж 1898–05 екстраордин. проф. Ніжин. іст.-філол. ін-ту кн. Безбородька. Орд проф. Казан. ун-ту (1906). Працюючи в Казані, здійснив кілька закордин. відряджень в країни Європи, відвідав Німеччину, Англію, Швейцарію, Італію. 1910 у Португалії президент Лісабонського геогр. тов-ва високо оцінив монографію П. «Історія Іспанії і Португалії». Магіст дис. «Кастильские кортесы в переходную эпоху от средних веков к новому времени» (1898), докт дис. «Крепостное право в Каталонии» (1901). Чл.-кор. Барселонської Королівської АН та мистецтв за заслуги перед іспанською наукою (1901). Коло наук. інтересів: політ. історія середньовічної Іспанії, вперше в історіографії дослідив проблеми виникнення та ґенези кріпосництва в Каталонії; провідний вітч. Іспаніст кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

Читати далі >



Покровський Олексій Іванович

  • Останні зміни:
11.03.1868- 15.09.1928

Місце народження: м. Ніжин.
Науковий ступінь: магістр загальної історії.
Наукове звання: професор.
Закінчив С.-Петерб. ун-т (учень В.В.Соколова). Проф. стипендіат (1889–92). 1894–1905 проф. Ніжин. іст.-філол. Ін-ту. В ун-ті св Володимира 1905–22: приват-доц., екстраордин. проф. по каф. заг. (нової) історії іст.-філол. ф-ту (1906). Викладав історію стародавн. сходу (1912), історію давн. Греції, Афінську історію VII–V ст. до Р. Хр. (1913), вів практичні заняття з історіографії афінської історії. Магіст. дис. «О красноречии у древних эллинов» (1906), докт. дис. (1915). 1923–28 кер. секції античної культури Ніжин. наук.-дослідчої каф. історії культури та мови. Фахівець з античної історії. Залишив багату рукописну спадщину. За словами учня К.Штеппи, при всій невичерпній глибині знань з однієї спец. галузі, не був однобічним, був у тій же мірі істориком, філологом, соціологом, етнологом, що забезпечувало широту його наук. висновків. Сучасники відзначали аналіт. талант П. В останні роки розпочав дослідження методології марксизму. Кавалер ордену св. Станіслава ІІІ ст. (1899). Дійсн. чл. Київ. філії Всеукр. наук. асоціації сходознавства. Друкувався в «Историческом обозрении», ЖМНП, УИ та ін.

Читати далі >



Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна

  • Останні зміни:
31.01.1884- 08.06.1973

Місце народження: м. Харків.
Науковий ступінь: доктор історичних наук.
Наукове звання: професор.
Закінчила 1900 Києво-Фундуклеївську жін. гімназію, 1911 Київ. ВЖК, 1913 іст.-філол. ф-т у-ту св. Володимира. У 1912–15 асист. кафедр рос. історії та методики Київ. ВЖК. В ун-ті св. Володимира з 1913, 1915 склала магіст. іспити, з 1916 приват-доц., зав. археол. музеєм ун-ту. У 1918–24 вч. секретар та викл. Київ. Археол. ін.-ту, 1918–20 зав. музеєм старожитностей ун-ту. 1925–27 арх. реєстратор і помічник ученого архівіста Цн. архіву давніх актів. З 1924 співроб. ВУАН. З 1929 чл. Постійної комісії для складання біогр. словника діячів України, у 1929–34 вч. секретар Комісії для вивчення соц.-екон. історії України ХVШ–ХІХ ст. З 1930 чл. Археогр. комісії. З жовтня 1934 співроб. Рукописного відділу Всенародної бібліотеки України. У 1938–41 старш. наук. співроб. сектору історії феодалізму Ін-ту історії України АН УРСР. Докт. дис. «Очерки по истории заселения южной Украины в середине ХVШ века (1734–1775 гг.)» (1940). 1940 відновила професорство в Київ. ун-ті. 20.10.1941 очолила Археол. ін-т, з грудня 1941 Київ. центральний архів давніх актів. 1942 співроб. Музею-архіву переходової доби м. Києва. У вересні 1943 виїхала спочатку до Львова, потім на еміграцію. Проф. УВУ у Празі (1944–45) та Мюнхені (1945–73). Декан філос. ф-ту УВУ (1945–72). Брала участь у діяльності Київ. тов-ва пам’яток старовини та мистецтва (1911), Київ. іст. тов-ва Нестора-літописця (1912), Таврійської ученої архої комісії (1916). Дійсн. чл. Укр. іст. тов-ва (1965–73), УВУ і НТШ, а з 1953 Міжн. АН у Парижі. Похована у м. Новий Ульм, Німеччина.

Читати далі >



Поснов Михайло Еммануїлович

  • Останні зміни:
01.01.1873- 01.01.1931

Місце народження: Рязан. губ. .
Науковий ступінь: доктор церковної історії.
Наукове звання: приват-доцент по кафедрі історії церкви.
Закінчив КДА, де по закінченні викладав біблійну історію. В ун-ті св. Володимира приват-доц. по каф. історії церкви 1908–19, викладав курс «Християнство та еллінізм в ІІ – ІІІ ст. життя церкви», «Період Вселенських соборів», «Єресі та розколи перших трьох століть християнства». Магіст. дис. «Идея Завета Бога с израильским народом в Ветхом Завете» (1902).

Читати далі >



Похилевич (Похілевич) Дмитро Леонідович

  • Останні зміни:
22.09.1897- 29.08.1974

Місце народження: с. Водотиї Брусилівського повіту Київського губернії.
Науковий ступінь: доктор історичних наук.
Наукове звання: професор.
закінчив 1924 КІНО. Докт. дис. (1951). З 1921 року викладав у ВУЗах УРСР, РРФСР. 1930–31 дир-р Київ. ін-ту проф. освіти. З 1945– викл. каф. історії середніх віків Львів. ун-ту. Вивчав аграрні відносини на Україні, в Білорусі та Литві в XV – XVIII ст., а також соц.-екон. питання періоду феодалізму колишньої Рос. імперії та Польщі. Засл. діяч науки УРСР (1974). Автор багатьох наук. робіт та монографій.

Читати далі >



Прахов Адріан Вікторович

  • Останні зміни:
16.03.1846- 14.05.1916

Місце народження: м. Мстиславль, тепер Могилівська область, Білорусь.
Науковий ступінь: доктор наук.
Наукове звання: професор.
Закінчив 1868 іст.-філол. ф-т С.-Петерб. ун-ту зі ступенем кандидата. У 1868 тимчасово в.о. хранителя музею образотворчих мистецтв і старожитностей ун-ту. 1869 відряджений за кордон (Німеччина, Франція, Італія й Англія). Приват-доц. С.-Петерб. ун-ту (1873), екстраордин. проф. (1884). 1875–87 викладав історію і теорію образотворчих мистецтв у імп. Академії мистецтв. В ун-ті св. Володимира: 1887–97 проф. каф. історії образотворчих мистецтв. Магіст. дис. «Исследование по истории греческого искусства» (1871), докт. дис. «Зодчество древнего Египта» (30.03.1880). Досліджував стародавні пам’ятки мистецтва християнського періоду на території сучас. України, у 1880–82 вивчав залишки мозаїки і настінного живопису в Софіївському соборі та фрески Кирилівської церкви в Києві. 1881–82 подорожував Єгиптом, Суданом, Палестиною, Сірією, Грецією та Європейською частиною Туреччини. Подорожуючи, склав колекцію єгипет. старожитностей, частина якої збереглася та увійшла до складу єгипет. експозиції держ. музею образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна: скарабеї, амулети, зразки коптської тканини, а також папірус, відомий в науці як «папірус Прахова» (зберігається в Ермітажі, С.-Петерб.). 1886 досліджував Успенський собор в м. Володимир-Волинському та деякі ін. стародавні храми Волині. 1887 відкрив і скопіював унікальні фрески в Кирилівської церкви в Києві. Керував процесом внутрішнього оздоблення та розписом Володимирського собору (м. Київ).

Читати далі >



Романович-Славатинський Олександр Васильович

  • Останні зміни:
14.07.1832- 07.09.1910

Місце народження: с. Войтове Переяслав. пов., Полтав. губ., тепер Київ. обл.
Науковий ступінь: доктор державного права.
Наукове звання: заслужений ординарний профофесор по кафедрі державного права.
Закінчив 1855 юридичний ф-т ун-ту св. Володимира зі ступенем канд. за роботу «О государственных долгах», учень М.Д.Іванішева. В ун-ті св. Володимира з 1859 ад’юнкт; 1860 відряджений за кордон (Німеччина, Велика Британія, Швейцарія, Франція). Протягом 2 років вивчав внутрішню політику Німеччини, Англії, Швейцарії, Франції, відвідував лекції відомих проф. По поверненні з 1862 викладав європ. і рос. держ. право, а також історію рос. права. Суддя університет. суду (1874–79).

Читати далі >



Селін Олександр Іванович

  • Останні зміни:
11.09.1816- 29.03.1877

Місце народження: м. Твер, Росія.
Науковий ступінь: доктор слов’яно-руської філології.
Наукове звання: заслужений ординарний професор по кафедрі російської словесності.
Закінчив І відділення філос. ф-ту Москов. ун-ту. Зі студ. часів зацікавився проблемами рос. л-ри. Слухав лекції Т.М. Грановського, С.П.Шевирєва, учнем якого був. По закінченні ун-ту, 1843–45 у наук. відрядженні за кордоном (Німеччина, Італія, Австрія, Швейцарія, Франція, Англія). В ун-ті св Володимира: 15.05.1845 ад’юнкт по каф. рос. словесності, 1852 екстраордин. проф., 1854 ордин. проф. по каф. рос. словесності.

Читати далі >



Соболевський Олексій Іванович

  • Останні зміни:
06.01.1857- 26.05.1929

Місце народження: м. Москва.
Науковий ступінь: доктор російської словесності.
Наукове звання: професор по кафедрі російської словесності, акад. Петербурзької АН.
Закінчив 1878 іст.-філол. ф-т Моск. ун-ту. У 1878–82 викладав рос. мову на жін. курсах проф. В.І.Гер’є. В ун-ті св. Володимира: доц. (1882), екстраордин. проф. (1884) по каф. рос. словесності. 1888 переведений в С.-Петерб. ун-т.

Читати далі >



Сушицький Феоктист (Теокіст) Петрович

  • Останні зміни:
01.01.1883- 01.01.1920

Місце народження: м. Київ .
Наукове звання: доцент при кафедрі російської мови і словесності.
Ректор (1917–18). Закінчив київ. дух. семінарію, КДА (1907), іст-філол. ф-т ун-ту св. Володимира. Учень В.М.Перетца та А.М.Лободи. Наук. праці почав друкувати ще в студ. роки. З 1914 читав лекції з історії л-ри на Київ. ВЖК. У Київ. Ун-ті: 1915–18 доц. при каф. рос. мови та словесності.

Читати далі >



Терновський Пилип Олексійович

  • Останні зміни:
23.08.1838- 04.06.1884

Місце народження: м. Москва.
Науковий ступінь: доктор російської історії.
Наукове звання: доцент.
Закінчив 1862 Москов. дух. академію зі ступенем магістра богослов’я. 1862–66 працював у КДА на каф. рос. історії, з 03.12.1866 екстраордин. проф., з 12.02.1868 додатково викладав нім. мову. В ун-ті св. Володимира з 1869, продовжуючи викладати у КДА: приват-доц. (28.03.1869–31.05.1872), доц. (1872–79), екстраордин. проф. (07.12.1879) – обраний, але не затверджений – по каф. церковної історії, 1872–84 читав курс рос. церковної історії (за статутом 1863).

Читати далі >



Тканко Олександр Васильович

  • Останні зміни:
23.12.1916- 18.04.2006

Місце народження: с. Макіївка Варвин. р-ну Чернігів. обл. .
Науковий ступінь: кандидат історичних наук.
Наукове звання: професор.
Герой Радянського Союзу. Закінчив 1935 іст.-геогр. ф-т Ніжин. ін.-ту соц. виховання, 1938 іст. ф-т Київ. пед. ін-ту. Вчитель і дир. пед. училища на Волині. У 1945–53 дир. учит. ін-тів у Чернівцях, Конотопі. У Київ. ун-ті: доц. каф. марксизму-ленінізму (1961–62). З 1953 ректор Черкаськ. пед. ін-ту (1953–79).

Читати далі >



Филипович Павло Петрович

  • Останні зміни:
02.09.1891- 03.11.1937

Місце народження: с. Кайтанівка Звенигород. пов. Київ. губ., тепер Катеринопіл. р-ну Черкас. обл.
Наукове звання: професор.
Закінчив 1910 Колегію Павла Галагана, вступив на юрид. ф-т ун-ту св. Володимира. За рік перейшов на іст.-філол. ф-т, обравши відділ слов’яно-рос. філології. Учень В.П.Перетца та А.М.Лободи. 1915 залишений при ун-ті для підготовки до проф. звання. 1915 написав працю «Жизнь и творчество Е.Баратынского», за яку нагороджений золотою медаллю. Того ж року став приват-доц. ун-ту. У 1920–35 проф. Київ. ІНО.

Читати далі >



Флоринський Тимофій Дмитрович

  • Останні зміни:
28.10.1854- 02.05.1919

Місце народження: м. С.-Петербург.
Науковий ступінь: доктор слов’янської філології.
Наукове звання: ординарний професор по кафедрі слов’янської філології.
Закінчив 1876 іст.-філол. ф-т С.-Петерб. ун-ту. У 1876–79 залишений при ун-ті для підготовки до проф. звання. 1881 склав іспити на ступінь магістра слов’ян. філології. В ун-ті св. Володимира: 1882 обраний Радою ун-ту доц. каф. слов’ян. філології. Ордин. проф. (05.05.1888), заслуж. проф. (14.02.1907). Декан іст.-філол. ф-ту (12.09.1890–1905).

Читати далі >



Фортинський Федір Якович

  • Останні зміни:
15.02.1846- 12.12.1902

Місце народження: с. Шостя Касимів. пов. Рязан. губ., тепер Рязан. обл., РФ.
Науковий ступінь: доктор загальної історії.
Наукове звання: ординарний професор.
Навчався в Рязан. дух. семінарії. 1869 закінчив іст.-філол. ф-т С.-Петерб. ун-ту. Учень І.І.Срезневського. Студ. робота «О значении слова «димы» у византийского историка VI в. Прокопия» отримала срібну медаль. Залишений для підготовки до проф. звання по каф. заг. історії С.-Петерб. ун-ту. В ун-ті св. Володимира з 1872 доц. У 1874–76 перебував у закордон. відрядженні в Німеччині та Франції: в Геттінген. ун-ті відвідував семінари Г. Вайца, Р.Паулі, Ф.Френсдорфа, у Париз. Ecole des chartes та Ecole hautes etudes опанував позитивіст. методологію. Екстраордин. проф. (1877), ордин. проф. (1878) по каф. заг. історії, секретар іст.-філол. ф-ту (1877, 1880, 1883), декан іст.-філол. ф-ту (1887–90), ректор (01.08.1890–1902).

Читати далі >



Ходецький Старіон Мартиніанович

  • Останні зміни:
21.02.1821- 10.02.1887

Місце народження: м. Сімферополь Таврій. губ., тепер АР Крим.
Науковий ступінь: магістр сільського господарства та лісництва.
Наукове звання: заслужений ординарний професор по кафедрі сільського господарства та лісництва.
Закінчив 1842 ІІ відділення філос. ф-ту С.-Петерб. ун-ту по розряду природн. наук зі ступенем кандидата філософії. 1842–44 вдосконалював знання за кордоном (Німеччина, Голландія, Швейцарія). 1844–51 працював у Харків. учб. окрузі, читаючи публічні курси з сільського господарства: землеробства та окремих питань зоотехніки з неодмінною кореляцією до місцевих екон. та клімат. умов. У Київ. ун-ті: ад’юнкт (1851), екстраордин. проф. (1852), ордин. проф. (1854) по каф. сільського господарства та лісництва, заслуж. проф. (1870) по каф. агрономії, дир. ботсаду (1850–ті, 1870–ті).

Читати далі >




Персоналії 36 — 70 з 75
Початок | Поперед. | 1 2 3 | Наст. | Кінець Всі

Інститути, факультети

Коледжі, ліцеї

Загальноуніверси- тетські інституції

Адміністративні та фінансові підрозділи

Громадські об’єднання

Тематичні розділи