ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Інститут післядипломної освіти Інститут післядипломної освіти

Інститут післядипломної освіти бере свій початок від заснованого у червні 1949 року Інституту підвищення кваліфікації. Головною метою інституту було забезпечення кваліфікованими кадрами вищих навчальних закладів колишнього Радянського Союзу. В умовах тодішньої нестачі кадрів на інститут покладалась підготовка викладачів-кандидатів наук у галузі історії, філософії, політичної економії. Строк навчання був річний. За перші вісім років роботи в інституті підготовлено понад 400 кандидатів наук. У 1956 р. інститут було реорганізовано в Інститут підвищення кваліфікації (ІПК) викладачів суспільних наук із п’ятимісячним строком навчання. Головним завданням інституту стало підвищення теоретичного та науково-мето­дичного рівня та педагогічної майстерності викладачів, розробка та впровадження сучасної методики викладання суспільних наук у вузах. З цією метою в інституті були створені кафедри історичних, філософських, економічних дисциплін, методи­ки викладання суспільних наук, розгорнуто лабораторії лекторської майстерності, технічних засобів навчання, післядипломної освіти. За 1956-1991 рр. кваліфікацію в інституті підвищили 15715 викладачів суспільних наук вузів СРСР, а також 729 — з інших країн. Із 1970 р. в ІПК було розпочато видання ре­спубліканського міжвідомчого наукового збірника «Вопросы общественных наук». За 22 роки видано 92 тематичні випуски, присвячені актуальним проблемам теорії та методики. Останні випуски присвячені самостійній роботі студентів як пріоритетній формі навчального процесу, перебудові викладання філософії у вищій школі, питанням методології та методики викладання політичної історії. У 1975–1988 рр. інститут видавав бібліографічний покажчик літератури з методики викладання суспільних наук. У 18 випусках покажчика вміщено дані про всю літературу, видану з цієї проблематики в межах колишнього Радянського Союзу. Видавалися і тематичні бібліографічні покажчики: «Наочність і технічні засоби навчання у викладанні суспільних наук», «Суспільно-політична практи­ка студентів», «Методика проблемного навчання у вищій та середній школі» (1980). У 1986-1990 рр. інститут виступив координатором Всесоюзної цільової комплексної програми «Вдосконалення викладання суспільних наук». Вперше вдалося зосередити увагу вчених на науковому дослідженні проблем суспільних наук, розробити нові підходи до викладання соціально-гуманітарних дисциплін у вищій школі. Упродовж багатьох років інститут активно співробітничав із Ягеллонським (Польща), Лейпцігським (Німеччина), Тамперським (Фінляндія) університетами. Так, спільно із зарубіжними колегами опубліковано два збірники наукових праць, присвячені викладанню курсів суспільних наук. У березні 1991 р. за рішенням Міністерства вищої та середньої освіти України було накреслено заходи щодо перебудови ІПК. Найважливішим завданням колективу інституту стало науково-методичне забезпечення реалізації у вузах України нової концепції викладання гуманітарних та соціально-політичних наук. У зв'язку з частковою зміною профілю ІПК суспільних наук було перейменовано на ІПК викладачів гуманітарних наук. Проголошення України незалежною державою зумовило зміни в статусі інституту. Тепер головну увагу було зосереджено на підвищенні кваліфікації викладачів ук­раїнських вузів. Відповідно до цього викладання в інституті було переведено на державну українську мову. Паралельно з ІПК у 1967-1990 рр. у Київському університеті діяв факультет підвищення кваліфікації (ФПК), на який покладалося підвищення кваліфікації вузівських викладачів, здебільшого природничих дисциплін. За ці роки на ФПК підвищили кваліфікацію 12767 викладачів. У 1991 р. ІПК та ФПК було об'єд­нано, а на їх базі утворено Інститут підвищення кваліфікації викладачів вищої школи. 1 лютого 1992 року зроб­лено перший набір слухачів до інституту з 24 спеціально­стей, з 349 перших слухачів 210 — представники соціально-гума­нітарних дисциплін, 108 — природничих та 31 — мово­знавчих, найчисленніші відділення — історії України — 49 слухачів, філософії — 29, політології — 22, конкретної економіки ‑ 17, з природ­ничих наук: хімії ‑ 24, математики 21. У 1993 р. в інституті з'явилися нові форми роботи. Так, спільно з Центром підвищення кваліфікації Ліонської вищої школи (Франція) організовано українсько-французькі курси викладачів, які читають у вузах курси управління виробництвом, маркетингу та менеджменту. 22 слухачі курсів пройшли стажування на підприємствах та вищих навчальних закладах Франції. Організовано також пе­репідготовку викладачів, які викладатимуть історію Ук­раїни, політологію, українську мову та літературу. Особливо актуальним питання підвищення ква­ліфікації і перепідготовки кадрів стало на початку 90-х. Перш за все — з та­ких важливих га­лузей знань, як ринкова економіка, право, соціоло­гія, управління, орга­нізації і планування господарської діяльності, екологія і охорона здо­ров'я, духовна культура, мо­ва ділового спілкування. З цією метою у 1991 році при Київському державному університеті ім.Т.Г.Шевченка було також створено Міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів. На навчання у ньому запрошувались керівники організацій і установ, господарські і ін­женерно-технічні працівни­ки, представники творчих і громадсько-політичних орга­нізацій, вчителі, лектори. Окрім викладачів університету в інституті викладали співробітники наукових академічних установ Києва і республіки, праців­ники радянських органів уп­равління і урядових установ, провідні спеціалісти-практики. Вже через декілька років в університеті працювало 5 підрозділів аналогічного профілю: інститут підвищення кваліфіка­ції викладачів вищої школи, міжгалузевий інститут підви­щення кваліфікації та пере­підготовки кадрів, спеціальний факультет підвищення квалі­фікації та перепідготовки кад­рів на радіофізичному фа­культеті, факультет підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів в Інституті україно­знавства, факультет перепід­готовки та підвищення квалі­фікації кадрів сфери зовніш­ніх відносин при Інституті між­народних відносин. Однак, спеціа­лісти з однієї квалі­фікації в різних підрозділах, діяльність окремих ланок цих підрозділів дублювала роботу відповідних факультетів та кафедр університету. Тому для коор­динації наукової, методич­ної, фінансової діяльності цих підрозділів у 1994 році було прийнято рішення про створення єдиного загально­універ­си­тетсь­кого центру – Інституту післядип­ломної освіти (ІПО) Київського університету імені Тараса Шевченка. Основним завданням Інституту було визначено підвищення кваліфікації та перепідготовку викладачів вищих навчаль­них закладів всіх рівнів акредитації та спеціалістів з вищою осві­тою. В різні роки ІПК, ІПО та споріднені підрозділи університету, які опікувались підвищенням кваліфікації, очолювали: Шульга Захар Петрович (1951–1953), Дубина Кузьма Кіндратович (1956–1964), Доній Микола Романович (1964–1975), Нелеп Анатолій Тарасович (1975–1984), Корольов Борис Іванович (1984–1991), Перга Віталій Михайлович (1992–1994), Мороз Олексій Григорович (1995–1997), Невесенко Віктор Іванович (1997–2004), Жуков Сергій Анатолійович (2004–09.2004), Путята Всеволод Йосипович (1967–1973), Глущенко Андрій Арсенович (1973–1981), Шиманський Юрій Іванович (1981–85), Новиков Микола Миколайович (1986–92). З 2004 року Інститут післядипломної освіти очолює Валерій Миколайович Пересєкін. За понад 60 років свого існування ІПО став ключовою ланкою у національній системі неперервного навчання, яка забезпечує фахове удосконалення громадян, поглиблення і оновлення професійних знань, умінь і навичок в умовах конкурентного середовища. Інститут також забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі здобутого раніше рівня освітньої та професійної підготовки і набутого практичного досвіду та індивідуальне самостійне навчання людини незалежно від віку. З 2010 року в Інституті післядипломної освіти функціонує Навчально-науковий центр державного управління та фінансового контролю, метою якого є розвиток та поширення економічних знань, підвищення кваліфікації викладачів і фінансових працівників вищих навчальних закладів, співробітників державних і комерційних структур у сфері управління державними фінансами, аудиту, обліку та економічного аналізу, надання професійних послуг інвестиційним, комерційним, урядовим та некомерційним, громадським установам. На сьогодні Інститут післядипломної освіти здійснює перепідготовку (заочна форма навчання) за спеціальностями: «Правознавство», «Психологія», «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Міжнародні відносини», «Міжнародне право», «Міжнародні економічні відносини», «Міжнародний бізнес», «Міжнародна інформація», «Філософія», «Політологія». В інституті працюють 30 професорів і 80 доцентів та кандидатів наук тощо. Підготовка фахівців супроводжується постійною актуалізацією навчальних планів із урахуванням потреб життя і розвитку науки, а також вимог Болонського процесу та Програми заходів із забезпечення якості освіти у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, підготовкою підручників нового покоління, запровадженням інтерактивних технологій у навчальному процесі, а також інтеграцією освіти із практичною діяльністю.

Пересєкін Валерій Миколайович

  • Останні зміни:
29.12.1953

Місце народження: м. Київ.
Науковий ступінь: кандидат географічних наук.
Наукове звання: доцент.
Закінчив 1980 географічний ф-т Київ. ун-ту. Канд. дис. «Особливості формування інтегральних районів великого міста (на прикладі міста Києва)» (1984). У Київ. ун-ті: 1983-88 асист., з 1988 доц. каф. економічної та соціальної географії, з 1992 заст. дир., з 2004 дир. Інституту післядипломної освіти.

Читати далі >




Інститути, факультети

Коледжі, ліцеї

Загальноуніверси- тетські інституції

Адміністративні та фінансові підрозділи

Громадські об’єднання

Тематичні розділи