ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Боголюбов Микола Миколайович

08.08.1909- 13.02.1992

Місце народження: м. Нижній Новгород, РФ.
Науковий ступінь: доктор фізико-математичних наук.
Наукове звання: професор, академік АН УРСР та АН СРСР.

У п’ятнадцятирічному віці написав свою першу наукову працю. Без диплому про вищу освіту, рішенням РНК УСРР, зарахований до асп-ри ВУАН (1925) (наук. кер. – акад. М.М.Крилов). Канд. дис.: «Застосування прямих методів варіаційного числення до дослідження нерегулярних випадків найпростішої задачі» (1928). Ступінь д-ра математики (honoris causa, 1930). У 1925–1943 працював на кафедрі математичної фізики ВУАН (з 1936 – АН УРСР). У Київ. ун-ті: 1936 – 1941, 1944 – 1951 проф., засновник та зав. каф. теорії функцій (1936), математичної фізики кафедри (1945 – 1951), декан мех.-мат. ф-ту (1945 – 1949). Читав лекції з варіаційного числення, рівнянь математичної фізики, спеціальні курси. З 1948 регулярно перебував і подовгу мешкав у Москві, де очолював теоретичний від. в Ін-ті хімічної фізики АН СРСР. З 1950 працював у Мат. ін-ті ім. В.А. Стєклова АН СРСР (1983 – 1989 дир.) і Моск. ун-ті, де у 1953 заснував каф. квантової статистики, якою керував до останніх днів життя. У 1950 – 1953 працював також у закритому ін-ті оборонного профілю в Арзамасі-16 (нині Саров, Росія). Водночас з 1956 року – в Об’єднаному ін-ті ядерних досліджень (Дубна, Моск. обл., Росія (1965–1989 дир.). Засновник і перший дир. Ін-ту теорет. фізики АН УРСР (1966 – 1972). У 1963 – 1988 – академік-секретар Відділення математики АН СРСР. Наук. інтереси: варіаційне числення, наближені методи мат. аналізу, диф. рівняння, рівняння мат. фізики, теорія динамічних систем, асимптотичні методи, теорія ймовірностей, статист. фізика, квантова теорія поля, теорія елементарних частинок. Розробив асимптотичні методи теорії нелінійних коливань (спільно з М. Криловим), загальну форму теорії збурень, довів теорему про існування інваріантної міри і теорему про вістря клина, заклав основи сучасної теорії кінетичних явищ, вперше дав мат. обґрунтування квантово-мех. теорії надплинності, створив мікроскопічну теорію надпровідності, запропонував мат. коректний варіант теорії перенормувань, ввів R-операцію (спільно з О.С. Парасюком), запровадив поняття квазісередніх і розробив нову теорію фазових переходів. Спільно з Д. Ширковим розробив теорію матриці розсіювання і дав нове формулювання квантової теорії поля. Подав строге доведення дисперсійних співвідношень, запровадивши поняття амплітуди розсіювання. Незалежно від Й. Намбу спільно з А. Тавхелідзе і Б. Струминським запровадив нове квантове число «колір», побудував тритриплетну теорію кварків з цілими зарядами. Засновник наук. шкіл з нелінійної механіки (Київ), статист. фізики і квантової теорії поля і теорії елементарних частинок (Київ, Москва, Дубна).

Разом зі своїм учителем акад. АН УРСР, акад. АН СРСР М.М. Криловим є основоположником нелінійної механіки. Почесний член багатьох іноземних академій наук. До сторіччя від дня народження вченого у 2005 – 2008 видано наукові праці М.М.Боголюбова у 12 томах (серія «Классики науки», Росія). Двічі Герой Соц. Праці (1969, 1979). Нагороджений шістьма орденами Леніна, двома орденами «Знак Пошани», багатьма медалями СРСР, орденом Кирила і Мефодія першого ступеня (НРБ), медаллю «Дружба» (Монголія). Заслужений діяч науки УРСР (1970). Лауреат Ленінської премії (1958), Державної премії СРСР (1947, 1953, 1984), Державної премії України (1987), премії Академії наук Болоньї (1928), премії АН УРСР імені М.М.Крилова (1965), премії Д.Хайнеманна Американського фізичного товариства (1966), премії імені А.П.Карпінського (ФРН, 1981). Серед його нагород також: Золота медаль і премія імені М.О. Лаврентьєва АН СРСР (1983), Велика золота медаль імені М.В. Ломоносова АН СРСР (1985), Золота медаль і премія імені О.М. Ляпунова АН СРСР (1989), Золота медаль імені Г. Гельмгольца АН НДР (1969), Золота медаль імені Макса Планка Фізичного товариства ФРН (1973), Золота медаль Франкліна США (1974), Золота медаль «За заслуги перед наукою і людством» Словацької академії наук, медаль імені П. Дірака Міжнародного центру теоретичної фізики (Трієст, Італія, 1992) (посмертно). Президія НАН України заснувала премію ім. М. Боголюбова, його ім’я присвоєно Ін-ту теоретичної фізики НАН України. Осн. праці.: Введение в нелинейную механику. К., 1937 (у співавт.); О некоторых статистических методах в математической физике. К., 1945; Лекції з квантової статистики. К., 1949; Квантовые поля. М., 1980; Общие принципы квантовой теории. М., 1987 (у співавт.). Л-ра.: Верес Б. Сонячна теорема. К., 1974.; Боголюбов Н.Н. К 80-ю со дня рождения // Успехи мат. наук. 1989. 44. Вып. 5 (269).; Боголюбов А.Н. Николай Николаевич Боголюбов. Жизнь, творчество. Дубна, 1996.; Самойленко В.Г. Боголюбов Микола Миколайович. В кн.: Герої – освітяни і науковці України. К., 2005.

Автор: В.Г. Самойленко

Карта місця народження: 
завантаження карти...

  • Останні зміни:
Повернутися до підрозділу >



Інститути, факультети

Коледжі, ліцеї

Загальноуніверси- тетські інституції

Адміністративні та фінансові підрозділи

Громадські об’єднання

Тематичні розділи