ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Іваненко Володимир Григорович

16.01.1947

Місце народження: с. Василівка, Штепів., тепер Лебедин. р-ну, Сум. обл..
Науковий ступінь: кандидат філологічних наук.
Наукове звання: доцент.

Закінчив 1970 ф-т журналістики Москов. держ. ун – ту ім. М. В. Ломоносова за спец. «Журналістика. Літ. робота в газеті» із спеціалізацією з міжн. журналістики та американознавства. Працював 1966–70 влас. кор. у Москві, літ. працівником газ. «Літ. Україна»; кор. газ. «Рад. Україна» (1970); «Вечірній Київ» (1970–71); ред. відділу мистецтвознавства журналу «Нар. творчість та етнографія» (1971–72); зав. відділу культури газети «News from Ukraine» (1972–75). У Київ. ун-ті: 1972–74 викл. підготовчих курсів (за сумісн.), 1974–77 викл. каф. стилістики (за сумісн.); 1975–77 – пом. ректора; 1977–84 – викл. каф. стилістики; 1984–91 викл., доцент. каф. теорії та практики парт. – рад. преси ф-ту журналістики. На початку 1980-х рр. працював також заст. декана з міжн. зв’язків, 1984–90 – заст. декана ф-ту журналістики з наук. роботи. Кандидат дис. «Майстерність і новаторство Лесі Українки як літературного критика і публіциста» (1986). Підготував докт. дис. «Журналістикознавство: Теорія, методологія та організація наукових досліджень в галузі журналістики» (1989, зал. не захищ.). Читав лекц.-практ. курси: «Теорія і практика перекладу», «Теорія і практика ред. майстерності», «Аналіт. жанри», «Основи наук. досліджень» та «Теорія і практика журналіст. творчості». В 1990 читав лекції з питань свободи слова в СРСР у Мічіганському, Гарвардському та ін. ун-тах США та НТШ. Напрями наук. досліджень: історія укр. культури; літературознавство; теорія і практика перекладу; критика перекладу (Праця в галузі критики перекладу була першою роботою на теренах СРСР і другою у світі (після Катаріни Райс, Німеччина); теорія і практика ред. майстерності; теорія і практика журналіст. і публіцист. творчості; психологія творчості; теорія, методологія і організація наук. досліджень з журналістики (журналістикознавство). Обґрунтував і увів в обіг термін «журналістикознавство», систематизував і описав понятійний апарат журналістикознавства як галузі науки. Був учен. секретарем Наук. – метод. ради з журналістики Мінвузу України й координатором наук. досліджень з журналістики на теренах усього СРСР – Наук. – метод. ради з журналістики при Держкомосвіти СРСР. Відповідальний секретар наук. збірника «Журналістика». У 1990–91 голова Київ. орг-ї СЖУ, співголова робочої комісії ВР України з підготовки проекту Закону України про пресу та ін. засоби масов. інформації (1990). Один із ініціаторів і реформаторів СЖ СРСР (разом із М. Полтораніним та А. Єжелєвим). Голова Статутної комісії СЖУ. Засн. і шеф-редактор газети «Четверта влада» (1990). Нагор. медаллю «1500-ліття Києва». Має премії СЖУ. Автор понад 500 наук. і наук.-популярних публікацій, бл. 3 тис. журналіст. публікацій укр., рос., анг., болг. та пол. мовами. Співавтор УРЕ. Осн. праці: Практикум з редагування телевізійних передач. К., 1982 (у співавт.); Критика перевода. К., 1982 (деп. в ИНИОН АН СССР); Эффективность средств массовой информации и пропаганды. К., 1984 (у співавт.); Мастерство и новаторство Леси Украинки как литературного критика и публициста. К., 1983 (деп. в ИНИОН АН СССР); Укр. журналістика-89. К., 1990. Л-ра: Скакун В. Літературна Сумщина. К., 1995; Голод Ю. Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. Суми, 2003.

Автор: І.М. Забіяка

  • Останні зміни:
Повернутися до підрозділу >



Коментарі:

Текст повідомлення*
Захист від автоматичних повідомлень
 

Інститути, факультети

Коледжі, ліцеї

Загальноуніверси- тетські інституції

Адміністративні та фінансові підрозділи

Громадські об’єднання

Тематичні розділи