ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Михайленко Олександр Романович

25.05.1935

Місце народження: с. Піски Іванківського району Київської області.
Науковий ступінь: доктор юридичних наук.
Наукове звання: професор.

З 1951 р. працював у Київському річковому порту, в шахті ім. Лутугіна в Донбасі, служив в Радянській армії. У 1962 р. закінчив Саратовський юридичний інститут ім. Д.І. Курського (тепер – Саратовська державна академія права). Працював під керівництвом відомих докторів юридичних наук, професорів Ципкіна А.Л. і Чеканова В.Я. Після закінчення навчання, у 1962-1968 рр. працював слідчим, старшим слідчим прокуратури м. Керчі. У 1968-1971 рр. навчався в аспірантурі Саратовського юридичного інституту, де з 1971 р. працював викладачем, старшим викладачем і доцентом кафедри радянського кримінального процесу. У 1979 р. на конкурсній основі був прийнятий доцентом кафедри кримінального права і процесу (тепер – кафедра правосуддя юридичного факультету) Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. У 1987 р. закінчив факультет підвищення кваліфікації при Московському держуніверситеті ім. М.В. Ломоносова. З 1998 р. – професор, завідувач кафедри процесуального права Інституту адвокатури при Київському університеті ім. Тараса Шевченка, з 2006 р. – в Академії адвокатури України: завідувач кафедри теорії прокурорської діяльності та кримінального процесу. З 2009 р. очолює кафедру приватноправових дисциплін Університету сучасних знань і продовжує працювати професором кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У 1977 р. присвоєне вчене звання доцента, у 1992 р. – професора.
У 1971 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Вопросы теории и практики возбуждения уголовного дела в советском уголовном процессе», у 1990 р. – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук «Проблемы обеспечения законности на предварительном следствии в советском уголовном процессе. Теория и практика».

Викладав нормативні курси з: прокурорського нагляду, кримінального процесу, правоохоронних органів, з правознавства та розроблені ним спецкурси – «Ккримінально-процесуальне документування», «Процесуальні строки та інші часові параметри». Вів науково-студентський гурток з кримінального процесу. У 1984 р. керував групою студентів під час проходження виробничої практики у Братиславському університеті ім. Я. Коменського.


Вчений зробив вагомий внесок у розвиток сучасної юридичної науки. Вперше відкрив (у співавторстві), що прокуратура в Україні існувала у козаків вже в допетровський період. Він розробив нові наукові підходи до вирішення проблем забезпечення законності під час розслідування злочинів, автор основних теоретичних положень щодо кримінально-процесуальних актів. Системно дослідив види, форми державної діяльності. Вперше нетрадиційно визначив роль процесуальної форми, починаючи з порушення кримінальної справи, з метою реабілітації особи, запідозреної і обвинуваченої у скоєнні злочину. Вперше в юридичній науці дав класифікацію і характеристику усіх часових параметрів кримінального процесу, розкрив правову природу його початку і особливості правовідносин, які при цьому виникають, є одним із перших розробників теорії предмету та об'єкту прокурорського нагляду, навчального курсу з цієї дисципліни та спецкурсів з кримінально-процесуального документування і проблем часу в кримінальному процесі України. Вперше комплексно показав роль залучених до справи осіб у забезпеченні законності під час розслідування злочинів, а також запропонував вирішення проблем розслідування злочинів на морських суднах, що перебувають у далекому плаванні. Обґрунтував принцип безперервності участі захисника в кримінальному процесі. Показав своє нетрадиційне бачення сутності правової держави, принципів презумпції невинуватості, змагальності та інших принципових проблем юридичної науки. Вперше дослідив (у співавторстві) життєвий і творчий шлях студента-юриста Імператорського університету Святого Володимира Миколи Харита, автора відомого романсу «Хризантеми».
Під керівництвом О.Р. Михайленка захищено 9 кандидатських дисертацій.
Автор 352 наукових та навчально-методичних праць. Співавтор «Юридичної енциклопедії» (1998-2004) та науково-практичного коментаря Кримінально-процесуального кодексу України.
Як експерт з українського законодавства у 2004 р. брав участь в Окружному суді Північного Округу Каліфорнія, Сан-Франциско (США). Член Координаційного бюро теорії законності і прокурорського нагляду при Всесоюзному науково-дослідному інституті Генеральної прокуратури СРСР, науково-методичного центру при Координаційній раді Генеральних прокурорів СНД (м. Москва), Науково-методичної ради при Генеральній прокуратурі України, у 2008 р. прийнятий до складу членів Української асоціації прокурорів; Асоціації процесуалістів України. З 2008 р. член Міжнародної поліцейської асоціації, був консультантом Міністерства внутрішніх справ України, входив до складу робочої групи з розробки механізму передачі пенітенціарної системи в управління органів юстиції. Тривалий час був науковим консультантом Комісії Верховної Ради України з питань правопорядку і законності, Комітету з питань правової політики. З 1980 р. – член Науково-консультативної Ради при Верховному Суді України.

У 2006 р. обраний академіком Міжнародної кадрової академії. Неодноразово призначався Головою Державних екзаменаційних комісій. Член спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, Академії адвокатури України, Національної академії Служби безпеки України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національній академії прокуратури України. Виступав офіційним і неофіційним опонентом при захисті дисертацій за межами України (Братислава, Саратов, Кишинів). Член редколегії журналів «Вісник прокуратури», «Вісник національної академії прокуратури України».

Експерт низки законопроектів, у тому числі проектів Конституції України. Особисто розробив і опублікував теоретичні моделі законопроектів про органи попереднього слідства і про заяви та повідомлення про злочини. Є одним із розробників перших варіантів законів про прокуратуру та про звернення громадян.

Нагороджений: медалями «В память 1500-летия Києва» (1982), «Ветеран труда» (1987), «За працю і звитягу» (2008); подяками – Ради Міністрів СРСР (1971), Міністерства освіти СРСР (1984), Почесними грамотами Міністерства освіти УРСР та України (1985, 1995) та Національної академії Служби безпеки України (2006); знаками «Відмінник освіти України» (2002), «Почесний працівник прокуратури України» (2004), «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» та подякою Голови Служби безпеки України (2005); ювілейною відзнакою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2005); численними преміями та дипломами.
У 1977 р. закінчив Університет марксизму-ленінізму Саратовського міськкому КПРС, був лектором товариства «Знання», членом правління республіканської організації, обирався заступником секретаря парткому юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
Капітан запасу юридичного складу із забезпечення авіаційних частин.

Осн. праці: Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. Саратов, 1975; Провадження кримінальних справ в суді. К., 1992; Основи правознавства. К., 1997; Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. К., 1999; Строки та інші часові параметри в кримінальному процесі України. К., 2000; Складання процесуальних документів у кримінальних справах. К., 2000; Прокуратура Франції, ФРН, Великобританії, США. К., 2001; Прокуратура України. К., 2005; Принципи організації та діяльності органів прокуратури України. К., 2005 (у співавт.); Забуте ім'я студента юридичного факультету Київського Імператорського університету Святого Володимира // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, вип. 80, 2009; До сутності плебсології та запобігань заворушенням // Право України, № 2, 2010.
Літ: Смовж П. Законотворець, педагог, теоретик// Трибуна праці, № 55, 1997; Вчені-юристи України. Довідник. К., 1998; Наші ювіляри// Вісник прокуратури, №2, 2000; Смовж П.Я. Крізь роки і відстані. Нариси з історії Іванківського р-ну Київської області. Іванків-Київ, 2001; Визначні юристи сьогодення. К., 2001; Юридична енциклопедія. Т.3. К., 2001.

Автор: Шибіко В.П.

Карта місця народження: 
завантаження карти...

  • Останні зміни:
Повернутися до підрозділу >



Інститути, факультети

Коледжі, ліцеї

Загальноуніверси- тетські інституції

Адміністративні та фінансові підрозділи

Громадські об’єднання

Тематичні розділи