ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Робочий факультет Робочий факультет

Створений в лютому 1923 як підготовчі курси для «дорослих кваліфікованих робітників». Основна мета полягала у підготовці до вступу у вищі навч. заклади робітників і селян. Р. ф. також були засобом пролетаризації вищої школи. Керівництво ф-том здійснювала Президія у складі декана, його заст. і секретаря, які призначались Губпрофосвіти узгоджено з Губ. парт. комітетами і Губ. комітетами профспілок. У їх віданні знаходились адміністративно-навч. й наук.-навч. справи. Вирішення господарських справ і соц. забезпечення учнівської молоді покладались на адміністрацію ін-ту. Ще одним керівним органом являвся Ф-тський Комітет. До його складу входили Президія, три викладачі, три представники від студентів, а також представники Губпрофобру і профспілок. Комітет обговорював усі питання адміністративно-навч. і наук.-навч. характеру. Необхідними, як і на решті ф-тів, були заг. збори, що скликались політкомісаром вузу кілька раз на триместр. Першим деканом ф-ту став заст. політкомісара ін-ту М.Загорський. Попередником роб. ф-ту в КІНО був так званий осн. курс. У 1921/1922 н.р. він називався підготовчий, з вересня 1922 – осн. Його відмінність від роб. ф-ту полягала в охопленні перших триместрів і був заг. для студ. усіх ф-тів. Деканом осн. курсу був історик О.П.Оглоблин. На курсі працювали 11 викл., навчались 942 студ. (з них: 477 чоловіків і 465 жінок; 565 ч. (60%) – у віці від 18 до 21 р.; в нац. відношенні розподіл був наступним: 499 ч. (53%) – українці, 280 ч. (30%) – євреї, 153 ч. (16%) – росіяни; за соц. походженням вони представляли в осн. службовців (350 ч. або 37%), селян (264 ч. або 28%) та робітників (229 ч. або 24%). Предмети осн. курсу поділялись на дві групи: загальноосвітнього характеру (укр. мова, основи анатомії і фізіології, основи фізики і хімії, елементи математики, теорія держави і радянська Конституція, історія соц. руху в Україні і Росії, іст. матеріалізм, історія класової боротьби в Україні, Росії, на Заході (окремі курси), історія розвитку господарчих форм, заг. вчення про еволюцію) та спец. о-пед. (основи психології, основи фіз. виховання, теорія трудового виховання у зв’язку з історією педагогіки, політика рад. влади в галузі народної освіти, навчання ручній праці, ліплення і малювання). Окремо передбачалась, як і на ін. ф-тах, практика – робота в семінаріях і студ. клубах. Така схема навч. планів мала забезпечити послідовний перехід від загальноосвітньої бази (вироблення сучасного наук. і соц. світогляду) до наук. і пед. спеціалізації. Викладання велося двома мовами – рос. (60% предметів) і укр. Навчання тривало 2 роки, а з 1926/1927 н.р. – 3 роки. Слухачами ф-тів могли бути виключно кваліфіковані робітники заводів і фабрик, а також селяни, які делегувалися виробничими профспілками відповідно до представлення парт. комітетами, фабрично-заводськими комітетами і комітетами незаможних селян. Щорічний прийом слухачів робфаку становив в середньому 100 осіб. Переважна більшість з них були членами або кандидатами в члени КП(б)У, українцями, за соціальним станом – робітниками і селянами, з нижчою або домашньою освітою. Всі вони мали відрядження парт. і громад. органів України. Студенти перебували на повному утриманні держ. органів. Для них виділили інтернат (вул. Енгельса [сучасна вул. Лютеранська], 25). Деканами ф-ту були: 1924 – М.Х.Орлов, 1925 – Д.С.Ловля (у той же час він був студентом Медінституту), 1925–28 – І.(О.)Л.Брагінський, 1928 – Г.О.Баженов, 1929 – А.Я.Артемський. Викладацький склад становив близько 30 осіб. Зокрема, тут працювали філологи М.К.Грунський, М.Т.Рильський, історики О.Ю.Гермайзе, О.П.Оглоблин. У різні роки на ф-ті діяли студ. організації: студком, господарча комісія, житлово-санітарна комісія, комісія соціального забезпечення, городня комісія та комісія політпросвіти. Ефективність Р. ф. оцінити складно: пед. вузи, за словами заст. наркома освіти Я.Ряппо, були найбільш непопулярними з усіх закладів вищої освіти. Саме тому випускники робфаку при КІНО, незважаючи на пільги при вступі до ін-ту, завершивши підготовчі курси, прагнули продовжити навчання у більш престижних – індустріально-технічних або сільськогосподарських вузах. О.В.Ляпіна

Інститути, факультети

Коледжі, ліцеї

Загальноуніверси- тетські інституції

Адміністративні та фінансові підрозділи

Громадські об’єднання

Тематичні розділи