ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Тематичного та комплексного атласного картографування київська наукова школа

Традиції тематичного та комплекс. атласного картографування України започатковані у сер. ХІХ-поч. ХХ ст. професорами Київ. ун-ту, які досягли наук. пріоритетів у напрямах темат. картографування: геол. (феофілактівська наук. школа); кліматичному (П.І. Броунов, Б.І. Срезнєвський); біогеографічному (Р.Е. Траутфеттер, І.Г. Борщов); зоогеографічному (О.Ф. Міддендорф). Наявність іст. витоків і традицій та наук.-орг. діяльність професорів каф. геодезії та картографії сформували становлення київ. наук. школи тематичного та комплекс. атласного картографування, яка започаткована з ініціативи проф. А.С. Харченка та А.П. Золовського (1946-80). Станом на 1970 за деякими видами тематичного картографування (ґрунтів, геол.) Україна посіла провід. місце у СРСР, так як і каф. геодезії та картографії Київ. ун-ту. Серед випускників каф., які успішно розвивали наук. ідеї школи в різних напрямах картографування, зокрема в програмах геогр. дисциплін, доктори наук: В.А. Барановський, М.Г. Волков, В.І. Наулко (чл.-кор. НАН України), Г.О. Пархоменко, Ю.В. Поліщук, В.А. Поповкін, Л.Г. Руденко (акад. НАН України), Р.І. Сосса, В.О. Шевченко, Е.Л. Бондаренко, Л.М. Даценко. Ідейні витоки наук. школи: новаторський підхід (як в плані визначення власних пріоритетних аспектів картографування території, так і організаційно); комплексність та системність у 1960-70-х, висвітлені у фундамент. творі «Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР». Геогр. атлас є найвищим наук. рівнем узагальнення знань про територію, об’єкти та явища природи і сусп-ва, визначені в просторі й часі. Визначальна роль атласного картографування у формуванні київ. школи через плідну діяльність її засновників – А.С. Харченка та А.П. Золовського, пов’язана з наук. розробкою атласів: Бориспільского р-ну (1958), с.-г. УРСР (1958), палеогеографічного УРСР і МРСР, Київ. обл. (1962), шкільно-краєзнавчих та ін. У 1960-х серед укр. науковців постала ідея створення комплекс. Нац. атласу, ініціатором і реалізатором якої був А.С. Харченко (обґрунтував концепцію необхідності випуску такого багатотомного атласу, вийшов лише І т., присвячений природі України). Ідея створення Нац. атласу та теорет. й метод. розробки за кер. А.С. Харченка були основою формування київ. наук. школи тематичного та комплекс. атласного картографування, концептульні засади якої творчо розвиваються: – активізація діяльності каф. геодезії та картографії, яка перетворилась спочатку на наук.-вироб. осередок з розробки концепції атласного забезпечення госп-ва, а згодом, розвиваючи та удосконалюючи наук.-освіт. діяльність – на центр картографічної думки в Україні; – створення 1964 спільної Лаб. комплекс. картографування продуктивних сил УРСР Київ. ун-ту (на каф. геодезії та картографії) та АН УРСР (Рада Вивчення Продуктивних Сил УРСР, АН УРСР), яка започаткувала осередок наук. школи у якості відділу картографії Сектора географії АН УРСР (нині Ін-т географії НАН України); – започаткування традиції проведення регулярних наук.-практ. конф., присвячених проблемам тематичного та комплекс. атласного картографування, зокрема створенню Нац. атласу; – виховання плеяди картографів-теоретиків і практиків через освіту на каф. геодезії та картографії, співпрацю в наук. та наук.-вироб. установах, які розвивають сучас. наук. школи і напрямки картографування. 1970-80 сформувалися гол. засади київ. наук. школи картографів: – прагнення до завершення наук. дослідження геогр. атласу як найвищої форми картографічного узагальнення та досконалості; – нерозривний зв’язок теорії та практики, швидка реалізація теорет. і метод. наробок в конкретних картографічних творах, поєднання наук.-досл. робіт з практикою картоскладання; – глибока теорет. обґрунтованість розробок. За наук. напрямами темат. картографії (с.-г., природоохоронне, рекреаційне, турист. картографування) досягнення київ. вчених визнавались на рівні загальносоюзних, і розвивалося у руслі гол. тенденції картографії – проблемно-орієнтовної; – оригінальність у використанні методів та прийомів дослідження, розширення об’єкту картографування: застосування систем. підходу в галузях темат. картографування, експериментальність і пріоритетність деяких наук. розробок. Новий етап 1946-80 знаменує формування наук. школи проф. А.С. Харченка та А.П. Золовського, створення новітньої теорет. бази для розробки ідей, концепцій, наук. напрямів. Л-ра: Наукова картографічна школа спадкоємців професора А.С. Харченка / Золовський А.П., Руденко Л.Г., Пархоменко Г.О. та ін. // Картографія та вища школа: Зб. наук. праць. К., 1998. Вип. 2; Молочко А.М., Шевченко В.О. Київський університет імені Тараса Шевченка як осередок формування національної наукової картографічної школи // Картографія та вища школа: Зб. наук. праць. К., 1999. Вип. 3; Палієнко Л.О., Шевченко В.О. Розвиток атласного картографування на кафедрі геодезії та картографії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. // Вісник геодезії та картографії. К., 2004. № 1(32). А.М. Молочко

Засновники:  професор А.С. Харченко
Рік заснування:  1850

Повернення до списку

Інститути, факультети

Коледжі, ліцеї

Загальноуніверси- тетські інституції

Адміністративні та фінансові підрозділи

Громадські об’єднання

Тематичні розділи